Останній газ для України

20 березня 2015

Приватним газодобувним компаніям пропонують альтернативний варіант розрахунків за податковими зобов’язаннями. Користувачі надр зможуть передавати частину видобутого газу на суму своїх рентних зобов’язань НАК «Нафтогаз України».

press30-img1

Така норма міститься в законопроекті №2395, ініційованому Олександром Онищенком, нардепом (група «Воля народу»), заступником голови комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки. «Сьогодні на плечі газовидобувників покладено велике податкове навантаження. Згаданий документ має полегшити фіскальний тиск на галузь», – вважає Онищенко.

Зараховано-не зараховано?

У документі йдеться, що НАК протягом трьох робочих днів після письмового звернення газовидобувача зобов’язаний укласти спеціальний договір і акт прийому-передачі газу. Сума договору не повинна перевищувати число податкових зобов’язань з оплати ренти. Ціна газу видобувної компанії розраховуватиметься з огляду на граничний рівень вартості, встановленої для промисловості та інших споживачів Національною комісією, що здійснює держрегулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП). Після фактичної передачі блакитного палива НАК газовидобувача звільняють від сплати ренти та відповідальності за прострочення платежів.

Доцільність такого законопроекту як мінімум сумнівна. Така ініціатива – це повернення в 1990-ті, коли практикувалися бартерні схеми, що вбивають ліквідність, констатує представник великої газодобувної компанії, який побажав зберегти анонімність: «Ринкам потрібні гроші й ліквідність, а не бартер».

Олександр Горбуненко, фінансовий директор Burisma Holdings, каже, що згаданий документ потенційно містить у собі досить серйозну бюрократичну й корупційну складову. «Уявіть: кожній компанії необхідно узгодити, підписати, все оформити з державною компанією. У теорії такий підхід знизив би фіскальний тиск на приватні компанії, оскільки їм не довелося б оплачувати ренту в умовах дефіциту власних коштів, але залишається велика невизначеність із тим, як такі операції прийматимуться з боку Державної фіскальної служби», –нарікає він.

Це радше допомога «Нафтогазу», а не підтримка газовидобувників, вважає Артур Сомов, фінансовий директор ПАТ «Карпатигаз». Він пояснив, що з грудня НАК почав продавати газ комерційним споживачам і декларує нереалістичні обсяги палива, тоді як передання газу в рахунок ренти дасть змогу держкомпанії заповнити той обсяг палива, якого бракує.

Затягнуті паски

Але найважливіше, що така ініціатива не розв’яже головної проблеми в галузі. Сьогодні приватні газовидобувні компанії перебувають «на межі вимирання». Проблеми почалися в серпні минулого року. Посилаючись на важке політичне й економічне становище держави та необхідність наповнити держбюджет, чиновники вирішили підвищити рентну плату при видобутку газу з глибини до 5 км з 28% до 55%, із глибини понад 5 км – з 15% до 28%.

Олександр Харченко, директор Центру дослідження енергетики, каже, що спочатку ренту хотіли підвищити тільки приватникам, які працюють за договором спільної діяльності (ДСД) з держкомпаніями. І це було цілком логічно, адже держава хотіла прикрити схеми, за якими ці газовидобувачі збагачувалися за рахунок користування вже готовими свердловинами, не вносячи своїх інвестицій у розвиток. Але пізніше включили й інших приватних газовидобувників.

Причому уряд позиціонував такий захід як тимчасовий, екстрений, і з 1 січня 2015 року ставки ренти обіцяли повернути на попередній рівень. Але несподівано для всіх цей захід продовжили ще на півроку. Найбільше не пощастило підприємцям, які працюють за ДСД. З 1 січня їм довелося платити ренту 60% від вартості газу, а з другого кварталу – 65%, з третього – 70%.

Наслідки різкого погіршення умов роботи газовидобувників невтішні. Якщо на початку 2014 року середнє зростання обсягів видобутку газу приватними компаніями перевищувало 30%, то за підсумками січня 2015-го цей показник знизився до 11%, кажуть у «Нафтогазвидобування». Вітчизняні галузеві асоціації прогнозують, що вже цьогоріч сектор приватного газовидобутку просяде на 1 млрд куб. м, а це близько 4 млрд гривень рентних платежів до бюджету, нагадують у «Смарт-Холдингу».

За оцінками «Нафтогазвидобування», в поточній ситуації тільки протягом 2015–2017 років Україна недоотримає 5 млрд куб. м газу власного видобутку. Цей обсяг доведеться імпортувати з високими ризиками для енергетичної та економічної безпеки країни.

Податкове навантаження в комплексі з обмеженням реалізації газу промисловості (постанова Кабміну №647) змусило видобувачів суттєво скоротити або ж навіть згорнути свої інвестиційні програми. Наприклад, «Смарт-Енерджі» тільки 2014 року скоротив плановий обсяг інвестицій з $44 до $22 мільйонів. На цей рік компанія також урізала інвестиції на $15 млн.

За словами Горбуненка, Burisma на 2015 рік скоротила інвестиції в розвідування й видобуток газу з $175 млн до $25 млн. Євген Паленка, фінансовий директор спільного підприємства «Полтавська газонафтова компанія» (дочка британської JKX), каже, що його компанія взагалі вирішила не інвестувати цього року, хоча в плані було кілька десятків мільйонів доларів: «За таких ставок податків питання окупності капітальних вкладень стає незрозумілим, тому ми змушені згортати інвестиції». На цьому тлі компаніям доводиться масово звільняти персонал.

Разом із ними з ринку також ідуть іноземні компанії, які були основними донаторами передових технологій для вітчизняної галузі, розробки якої залишилися на рівні 80–90-х років минулого століття. У грудні 2014 року американська компанія Chevron відмовилася від реалізації проекту з видобутку сланцевого газу в Західній Україні, вказавши серед мотивів дворазове збільшення податкового навантаження на галузь. Зі схожою заявою виступила британсько-нідерландська компанія Shell, яка 12 березня зупинила розвідування в Харківській області.

І їх можна зрозуміти, адже сьогодні газовидобуток почав не тільки не приносити прибутку, а й деяким дається в збиток. За підрахунками Олега Бакуліна, в.о. президента всеукраїнської громадської організації «Союз учасників лібералізації газового ринку», нині середня собівартість видобутку становить $150, або 3493,5 гривні (за курсом Нацбанку 23,29 гривні), за 1000 куб. м природного газу. З 1 березня граничний рівень ціни встановлено для промислового споживача на рівні 8900 гривень/1000 куб. м. В основному компанії платять ренту 55%. Як правило, для підтримки реалізації підприємства дають знижку постачальникам 10–12% від граничного рівня, тобто виходить приблизно 7900 гривень за 1000 куб. м природного газу. Економіка виглядає так: 7900 гривень (ціна зі знижкою) – 4985 гривень (рента 55%) – 3943 гривні (собівартість). Разом виходить збиток 488 гривень на кожні 1000 куб. м газу.

Ще можна врятувати

Ставки ренти в Україні – одні з найвищих у світі. У сусідній Польщі ставка ренти перебуває ​​на рівні 19%, у Румунії – 30%, Азербайджані – 26%, в США – у середньому 18–20% (дані «Смарт-Холдингу»). В уряді це чудово розуміють, але місяці розмов про зниження податків прем’єром Арсенієм Яценюком так ні до чого і не призвели. Є в Раді і законопроект, який повертає ставки ренти на попередній рівень, але й він далі реєстрації не пішов.

Сомов каже, що привабливість газовидобутку повернеться за ренти не вище ніж 30%. З ним погоджується Горбуненко, додаючи, що для створення оптимального регуляторного та інвестиційного середовища необхідний системний підхід, який передбачає цілий комплекс заходів. Наприклад, надання пільг щодо митних зборів на ввезення устаткування (стимулює буріння нових свердловин), рівний доступ видобувачів до магістральних трубопроводів, повне перезавантаження законодавства в нафтогазовій сфері – потрібен сучасний професіональний (на основі думки індустрії та експертів) комплексний набір законів (скажімо, кодекс), який і розв’язав би ті гострі питання, що стоять перед галуззю, і так далі.

За умови проведення швидких і ефективних реформ нафтогазової галузі тільки «Нафтогазвидобування» протягом найближчих 5 років має потенціал для збільшення видобутку газу до 6 млрд куб. м. Це дасть змогу компенсувати 25% нинішньої потреби України в імпортному енергоносії. Якби й інші компанії розвивалися аналогічними темпами, вже протягом 5–7 років потреба в імпорті газу була б зведена до мінімуму або ж і зовсім зникла.

За словами Олександра Горбуненка, одним із вагомих факторів залишається повернення довіри до держави в цілому та його політики. «Від початку процесу ухвалення інвестиційного рішення до отримання першого кубометра газу з нової свердловини може пройти півтора чи два роки. Протягом усього цього часу інвестор має бути впевнений у тому, що правила гри не змінюватимуться 4–5 разів, суттєво впливаючи на економічну доцільність кожного окремого проекту. А поки що в нас менш ніж за півроку правила змінилися тричі».